Наши выставки

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

 (О.Олесь)

Україна… В одному цьому слові бринить музика смутку і жалю… Багато поколінь поетів і письменників оспівували любов до України, до рідного народу, якому впродовж тисячоліть довелося зазнати багато лиха і знущань. Згадаймо Тараса Шевченка, який усе своє життя поклав на вівтар Вітчизни:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого бога,

За неї душу погублю.

Народні співці завжди вірили в щасливе майбутнє Вітчизни. Вслухаймося, як натхненно і патріотично звучить гімн нездоланного народу, як просто і мудро висловлює автор тексту Павло Чубинський історичний код нашого народу:

      Ще не вмерла України

     І слава, і воля,

          Ще нам, браття молодії,

                                                                                     Усміхнеться доля.

Для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. Найкращі дочки й сини України впродовж століть мріяли про її незалежність, віддавали свої сили в ім'я цієї мети.

Урешті, всі зусилля не стали марними: якими жаданими, довгоочікуваними були слова "держава", "самостійність", "незалежність" двадцять років тому! Та передували цьому події далекого минулого. 

Мрія про єдність і соборність нашої держави була однією з найзаповітніших упродовж багатьох століть, але здійснитися цій ідеї судилося лише на початку XX століття. 1918 року Центральна рада проголосила четвертий Універсал, за яким «однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Восени 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, утворилася Західноукраїнська Народна Республіка із центром у Львові. У грудні 1918 року в місті Фастові Київської області між ЗУНР та УНР було підписано Передвступний договір про злуку обох держав.

 22 січня 1919 року у Києві на площі перед Святою Софією в будинку міської опери було проголошено: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка...». Цей день ввійшов в історію як День Соборності України. Сьогодні це офіційне свято нашої держави.

На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання порізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін.

Так, тоді, в 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак, Акт став етапом становлення і розвитку української державності.

Поняття соборність з'явилося в лексиці української мови порівняно недавно. Соборність — це ознака кожної нації, неодмінна умова її розвитку й процвітання. Це означає, по-перше, об'єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє нація на суцільній території. По-друге, це — духовна консолідація всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їх національності. Врешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету й незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної наці-ональної держави.

З нагоди Дня соборності та Свободи України, свята створення незалежної Української Народної Республіки, яке ми відзначаємо 22 січня, у читальному залі ЦМБ ім. М.Ю. Лермонтова функціонує книжкова виставка "Задзвеніли срібні дзвони".  

Видання, які представлені на виставці  (П.П. Сергієнко "Соборна Україна: від ідеї до життя", "Проблеми соборності України в ХХ столітті", А.Г. Слюсаренко "Новітня історія України", А. Шмідт "Україна. Країна майбутнього", В.І. Червінського "Історія України. Джерельний літопис" та інші) аналізують зміст поняття "соборність", простежують розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах, розглядають шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах. На виставці експонується також чимало статей із періодичних видань ("Український історичний журнал", "Позакласний час", "Все для вчителя", "Шкільна бібліотека", "Початкова освіта"), які глибше ознайомлять користувачів із січневими подіями 1919 року.