Вже з юних років Марія Заньковецька виступала на аматорських концертах. У 1882 році відбувся її дебют на професійній сцені. Гарний голос Марії Костянтинівни (мецо-сопрано) сприяв її успіху на сцені. Працювала в найбільших українських трупах під керівництвом М. Л. Кропивницького, М. П. Старицького, М. К. Садовського, П. К. Саксаганського, І. К. Карпенка-Карого та ін. У 1907 році, разом з Садовським, організувала перший професійний стаціонарний український театр у Києві.

Актриса надзвичайно широкого творчого діапазону, Марія Заньковецька створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю: Христина, Софія («Наймичка», 1986, «Безталанна», 1887, Карпенка-Карого), Оксана, Олена, Зінька («Поки сонце зійде, роса очі виїсть», 1882, «Глитай, або ж Павук», 1883, «Дві сім'ї», 1894, Кропивницького), Наталка («Лимерівна» Панаса Мирного, 1982), Катря, Аза, Цвіркунка («Не судьба», 1889, «Циганка Аза», 1892, «Чорноморці», 1882, Старицького), Галя («Назар Стодоля», 1882, Шевченка), Наталка, Терпелиха («Наталка Полтавка», 1882, 1912, Котляревського) та ін.

Сценічне мистецтво Марії Заньковецької відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням у суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. Її творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців. Пішла з життя відома актриса 4 жовтня 1934 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Про унікальне акторське обдаровання М. Заньковецької написано багато. Сучасників її захоплювала і підкоряла неординарна особистість актриси. Вона була душею української інтелігентної громади. Палкими шанувальниками видатної актриси були відомі вчені, письменники, критики…

До уваги відвідувачів книжкової виставки — література про М. Заньковецьку:

1. БАБАНСЬКА Н. З листування особистого характеру // Український театр. – 2000. - №1-2. – С. 19-20

2. ГРУШЕВСЬКИЙ М., КУГЕЛЬ О. Про Марію Заньковецьку. // Український театр. – 1993. - №5. – С. 2-4

3. ДУРЫЛИН С.Н. Мария Заньковецкая. 1854 – 1934: Жизнь и творчество. – К.: Мистецтво, 1982. – 446 с.: ил.

4. ЗАНЬКОВЕЦЬКА Марія //Енциклопедія українознавства. – К., 1994. – Т.2. – С. 743.

5. ЗАНЬКОВЕЦЬКА Марія Костянтинівна (1854-1934) – актриса, громадська діячка //Шаров І. 100 видатних імен України. – К., 1999. – С. 147-151.

6. МАНДРИКА В. На прийомі у царя// Українська культура. – 1999. - №10. – С. 33

7. ПЕРЛИНА українського театру: До 150-річчя від дня народження М.К. Заньковецької (1854–1934) // Календар знаменних і пам’ятних дат 2004. ІІІ кв. – К., 2004. – С. 41–46.

8. ПИЛИПЧУК Р. Марія Заньковецька: підсумки і перспективи вивчення життя і творчості // Український театр. – 1994. - №4. С. 2-6

9. ЯНІЙ О. “Зорій довіку поміж нами”: (Сценарій вечора, присвяченого М. Заньковецькій) // Дивослово. – 1995. – № 12. – С. 55-59.